UA:
Крім обставин, що пояснюють відсутність працівника, законодавець в силу закону вимагає також виправданості інших неявок. Які пропуски можна вибачити? Коли відбувається прогул у зв’язку? Чи отримає працівник за них винагороду?
Відсутність, виправдана згідно із законом
У розпорядженні Міністра праці та соціальної політики від 15 травня 1996 р. Про порядок виправдання відсутності на роботі та надання відпусток працівникам зазначені ситуації, коли відсутність працівника вважається виправданою. Однак слід пам’ятати, що крім випадків, перерахованих у положенні, роботодавець може вважати виправданою відсутністю на роботі будь-які обставини, зазначені працівником, крім тих, які прямо перераховані в положенні.
За наявності причин, що перешкоджають з’явленню працівника на роботу, він зобов’язаний негайно повідомити роботодавця про причину своєї неявки та її очікувану тривалість. Таку інформацію він повинен надати не пізніше другого дня відсутності на роботі. Невиконання цього терміну може бути виправдане особливими обставинами, які унеможливили виконання цього зобов’язання. Таким вважається тяжке захворювання, поєднане з відсутністю чи відсутністю домочадців або іншим випадковим подією. Важливо, що неповідомлення роботодавця про відсутність може бути підставою для розірвання трудового договору без дотримання строку попередження, тобто в дисциплінарному порядку.
Спосіб повідомлення роботодавця про причину відсутності на роботі повинен випливати з положень, що діють на даному робочому місці, наприклад, з трудового розпорядку. Якщо правилами внутрішнього розпорядку не встановлено порядок повідомлення роботодавця про причину відсутності, працівник може повідомити роботодавця:
- особисто або через іншу особу;
- телефоном або іншими засобами зв’язку;
- поштою, а датою повідомлення вважається дата поштового штемпеля.
- Відсутність у зв’язку з причинами
Крім лікарняних, щорічної відпустки та відпустки по догляду за дитиною, працівник має право на інші відпустки. Вони випливають із Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), положень про застосування Кодексу законів про працю чи інших правових положень. Законодавець визначив, які відпустки з роботи оплачуються, і відповідно до КЗпП до них належать:
- відпустка з роботи для пошуку роботи (ст. 37 п. 1 КЗпП);
- відпустка для догляду за дитиною до 14 років (ст. 188 КЗпП);
- період періодичних медичних оглядів і диспансеризації (ч. 3 ст. 229 КЗпП);
- навчання в галузі гігієни та безпеки праці (ст. 237(3) § 3 КЗпП);
- участь у засіданні комісії з охорони праці в якості члена цієї комісії (п. 2 ст. 237 (13) КЗпП).
У положенні про порядок виправдання неявок і надання відпусток працівникам зазначено багато випадків відпустки з роботи. Найпоширенішими є:
- випадкові свята;
- вихідний для працівника-донора крові.
У положенні також перераховані ситуації, коли роботодавець зобов’язаний звільнити працівника, але не виплачує йому за цей час винагороду. Такий випадок має місце, коли працівник викликається на вимогу органу державної влади чи місцевого самоврядування, суду, прокуратури, міліції чи органу, який здійснює провадження у справах про дрібні правопорушення, або виконує діяльність експерта. У таких ситуаціях роботодавець не виплачує винагороду за цей час, а лише видає підлеглому довідку із зазначенням розміру втраченої за час цієї відпустки винагороди для отримання працівником грошової компенсації від компетентного органу.
Крім того, роботодавець може також вважати виправданою відсутністю на роботі обставини, зазначені працівником, крім тих, що перераховані в положеннях. Така відсутність часто вважається виправданою без права на пільги.
PL:
Oprócz okoliczności wyjaśniających nieobecność pracownika z mocy prawa ustawodawca nakazuje usprawiedliwiać także inne jego absencje. Jakie nieobecności mogą zostać usprawiedliwione? Kiedy występuje nieobecność usprawiedliwiona? Czy pracownik otrzyma za nie wynagrodzenie?
Nieobecność usprawiedliwiona w świetle prawa
Rozporządzenie Ministra Pracy i Polityki Społecznej z 15 maja 1996 roku w sprawie sposobu usprawiedliwiania nieobecności w pracy oraz udzielania pracownikom zwolnień od pracy wskazuje sytuacje, w których nieobecność pracownika uważa się za usprawiedliwioną. Należy jednak pamiętać, że oprócz przypadków wymienionych w rozporządzeniu pracodawca za usprawiedliwioną nieobecność w pracy może uznać każde okoliczności wskazane przez pracownika – inne niż te, które wymieniono bezpośrednio w przepisach.
W razie zaistnienia przyczyn uniemożliwiających stawienie się do pracy pracownik ma obowiązek niezwłocznie zawiadomić pracodawcę o przyczynie swojej nieobecności oraz o przewidywanym okresie jej trwania. Taką informację powinien przekazać nie później niż w drugim dniu nieobecności w pracy. Niedotrzymanie tego terminu może być usprawiedliwione szczególnymi okolicznościami, które uniemożliwiły dopełnienie tego obowiązku. Za takie uznaje się ciężką chorobę połączoną z brakiem lub nieobecnością domowników albo inne zdarzenie losowe. Co ważne, niepoinformowanie pracodawcy o nieobecności może być powodem rozwiązania umowy o pracę bez zachowania okresu wypowiedzenia, czyli w trybie dyscyplinarnym.
Sam sposób zawiadomienia pracodawcy o przyczynie nieobecności w pracy powinien wynikać z przepisów obowiązujących w danym zakładzie pracy, np. z regulaminu pracy. Gdy przepisy wewnątrzzakładowe nie określają sposobu zawiadomienia pracodawcy o przyczynie nieobecności, wówczas pracownik może zawiadomić pracodawcę:
- osobiście lub przez inną osobę;
- telefonicznie lub za pośrednictwem innego środka łączności;
- drogą pocztową, przy czym za termin zawiadomienia uważa się wtedy datę stempla pocztowego.
- Nieobecność usprawiedliwiona
Oprócz okresu choroby, urlopu wypoczynkowego oraz urlopów związanych z rodzicielstwem pracownikowi przysługują także inne zwolnienia. Wynikają one z Kodeksu pracy (dalej jako kp), z przepisów wykonawczych do kp albo z innych przepisów prawa. Ustawodawca określił, które ze zwolnień od pracy mają charakter odpłatny i zgodnie z Kodeksem pracy są to m.in:
- zwolnienia od pracy na poszukiwanie pracy (art. 37 § 1 kp);
- urlop na opiekę nad dzieckiem do lat 14 (art. 188 kp);
- okres badań lekarskich okresowych i kontrolnych (art. 229 § 3 kp);
- szkolenia w zakresie bezpieczeństwa i higieny pracy (art. 237(3) § 3 kp);
- uczestnictwa w posiedzeniu komisji bezpieczeństwa i higieny pracy w charakterze członka tej komisji (art. 237(13) § 2 kp).
Wiele przypadków zwolnień od pracy, za które otrzymuje się wynagrodzenie, wymieniono w rozporządzeniu w sprawie sposobu usprawiedliwiania nieobecności w pracy oraz udzielania pracownikom zwolnień od pracy. Najczęściej występują:
- urlop okolicznościowy;
- dzień wolny dla pracownika będącego krwiodawcą.
W przepisach zostały także wymienione sytuacje, w których pracodawca ma obowiązek zwolnić pracownika, jednak nie wypłaca mu za ten czas wynagrodzenia. Taki przypadek występuje, gdy pracownik zostaje poproszony do stawienia się na wezwanie organu administracji rządowej lub samorządu terytorialnego, sądu, prokuratury, policji albo organu prowadzącego postępowanie w sprawach o wykroczenia albo wykonuje czynności biegłego. W takich sytuacjach pracodawca nie wypłaca za ten czas wynagrodzenia, a jedynie wydaje podwładnemu zaświadczenie określające wysokość utraconego wynagrodzenia za czas tego zwolnienia w celu uzyskania przez pracownika rekompensaty pieniężnej od właściwego organu.
Dodatkowo pracodawca za usprawiedliwioną nieobecność w pracy może także uznać okoliczności wskazane przez pracownika – inne niż te, które zostały wymienione w przepisach. Często uznaje się taką nieobecność za usprawiedliwioną bez prawa do zasiłku.